17 березня 2023 року сталася безпрецедентна та символічна подія – Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордери на арешт президента Росії Путіна та його уповноваженої з прав дітей Львової-Бєлової за підозрою у вчиненні незаконної депортації та примусового переміщення українських дітей під час збройної агресії Росії в Україні. Вперше за всю історію свого існування МКС прийняв рішення про арешт глави однієї з найвпливовіших держав світу, постійного члена Ради Безпеки ООН. Це рішення винесло звинувачення керівництва Російської Федерації з площини субʼєктивних політичних заяв різних державних діячів, які діють відповідно до геополітичних інтересів своїх держав, в рамки обʼєктивної та професійної правової оцінки суддів, яким 124 держави світу довірили здійснювати міжнародне правосуддя щодо міжнародних злочинців. Сама реакція представників російської влади на це рішення – оголошення в розшук Прокурора МКС та причетних до видачі ордеру суддів, намагання нівелювати законність підстав такого рішення і підкреслити його негативний вплив на процес повернення українських дітей – говорить сама за себе: ордер на арешт Путіна та його уповноваженої вразив російську владу і зухвало проігнорувати його як інші постанови міжнародних судів та організацій (зокрема, тимчасового наказу Міжнародного Суду ООН щодо припинення військових дій в Україні), Путін не зміг.  

Проте, станом на сьогодні пройшло більше року, і емоційне сприйняття видачі цих ордерів вже давно послабшало, а продовжити чи підкріпити його за цей час виявилося нічим. Звичайно, цілком зрозумілим є те, що досудове розслідування та судове провадження в рамках МКС – це довга справа, від відкриття провадження до оголошення вироку в Міжнародному кримінальному суді  в середньому проходить 8 років. Враховуючи міркування таємниці слідства та інтересів свідків та потерпілих, жодні проміжкові відомості щодо статусу розслідування МКС не публікуються і не розголошуються. Тим не менше, варто усвідомлювати, що Україна та світ вперше мають справу з таким сильним ворогом, який має настільки високий статус та значення: Росія є членом ядерного клубу, постійним членом Ради Безпеки ООН, членом та спонсором багатьох інших міжнародних організацій, які вони використовують як рупор для своєї пропаганди або виправдання агресії. Станом на сьогодні Україна продовжує боротися за своє виживання у вогні страшної війни з Росією. Тому, прогрес у справах про визнання керівництва РФ винними у злочинах проти дітей є надзвичайно важливим, оскільки це зробить свій внесок у делегітимізацію дій та статусу Путіна та стане стимулом для застосування контрзаходів щодо Росії навіть з боку тих держав, які не є достатньо рішучими у їх протистоянні агресору. Більше того, прогрес у провадженні проти Путіна та Львової-Бєлової також наблизить досягнення справедливості для жертв злочинів проти дітей та членів їх сімей. Відповідно, зволікання в цьому відношенні є невиправданим та навіть злочинним.

Допоки не вирішено питання щодо створення Спеціального трибуналу зі злочину агресії, саме звинувачення у незаконній депортації та примусовому переміщенні українських дітей є єдиною справою, де можна в правовому полі з точністю встановити безпосередню і особисту причетність Путіна до вчинення злочину відповідно до кримінально-правових стандартів, а не просто через загальні політичні заяви про злочинність дій Путіна проти України. Отже, саме на це провадження повинні бути спрямовані уся увага та зусилля як органів досудового розслідування і МКС, так і держав, які регулюють роботу своїх національних органів і забезпечують обмін доказами та іншою інформацію. Не будемо забувати також, що МКС – це не тільки суд, але й повноцінна міжнародна організація, яка керується Асамблеєю держав-учасниць, що має доволі широкий спектр повноважень і може приймати заходів, які сприятимуть стимулюванню Суду у пришвидшенні досудового розслідування по цій справі. Станом на сьогоднішній день, більшість епізодів злочинів проти українських дітей вже виявлена, і динаміка відкриття нових фактів вже майже відсутня з ряду причин. Зокрема, найбільшою частиною з них стали факти вчинення усіх існуючих та жахливих діянь проти українських дітей на територіях, які були тимчасово окуповані Росією, але станом на тепер звільненні Збройними силами України. Вже доволі довгий період встановлені показники змінюються зовсім незначною мірою, і не тому, що росіяни припинили скоювати злочини, а тому що ситуація на фронті змінилася, росіяни міцно закріпилися на окупованих територіях і, відповідно, отримати інформацію звідти дуже складно або, навіть, неможливо, як і з самої Росії щодо вивезених туди українських дітей. 

Саме для того, щоб нагадати про це та максимально зосередити увагу на відповідальності за злочини проти дітей в очах міжнародного співтовариства та партнерів України і було створене це дослідження. Цілями його було нагадати, які саме злочини проти українських дітей були вчинені росіянами, у якій кількості та як вони кваліфікуються відповідно до міжнародного права, яким є прогрес у досягненні міжнародно-правової відповідальності за злочини проти дітей, а також формування рекомендацій та закликів щодо подальших дій, їх трансформації та прискоренні. Це дослідження жодним чином не переслідує мету звинувачення МКС та/або національних органів досудового розслідування та прокуратури у бездіяльності, прогрес у цьому є визначним та безцінним. Проте, в умовах глобального протистояння з безумовно могутнім агресором на шляху притягнення до відповідальності злочинців не повинно бути невиправданих зупинок, а увага до цієї теми з боку держав-партнерів України не повинна згасати – офіційне визнання Путіна злочинцем є надзвичайно важливим як з символічного, так і практичного боку для перемоги над ним та досягнення справедливості стосовно жертв злочинів. 

ПОВНИЙ ТЕКСТ БРИФУ ДОСТУПНИЙ ЗА ПОСИЛАННЯМ.