Після літа, сповненого напруги та очікувань щодо можливих мирних переговорів і довгострокової безпеки Європи, стало зрозуміло: ЄС має консолідувати зусилля та посилити тиск на Росію. Формується нова геополітична роль Євросоюзу, яка передбачає не лише подальшу підтримку України, а й розбудову майбутньої архітектури безпеки Європи. На цьому тлі тривала дискусія щодо використання заморожених російських активів активізувалася з новою силою завдяки рішучим політичним заявам лідерів ЄС. 

28 серпня Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила: «Ми просуваємося у роботі над замороженими російськими активами, щоб зробити внесок у оборону та відбудову України», що стало реакцією на жорстокі російські атаки. Наступного дня, 30 серпня, Висока представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас наголосила: «Заморожені активи не повернуть Росії, доки Москва не виплатить Україні репарації», підкресливши, що ЄС повинен мати чіткий план і стратегію щодо цих коштів. Усі ці заяви чітко сигналізують: Європейський Союз готовий діяти без вагань.

Євросоюз уже втілив власні наміри на практиці та вжив конкретних заходів для захисту власних інвесторів через виплати їм компенсацій шляхом приватних російських активів, як детально описано у цьому огляді. Тепер таку ж рішучість слід проявити для залучення російських активів на підтримку України та довгострокової безпеки Європи. 

Хоча політичні сигнали є чіткими, сама дискусія ще далека від завершення. Обговорення використання заморожених російських активів (насамперед золотовалютних резервів Центрального банку РФ, далі – активи ЦБ РФ) для допомоги Україні в самообороні та відбудові триває від самого початку повномасштабного вторгнення. Відтак ключового рішення очікують від ЄС, а позиція Euroclear та уряду Бельгії значною мірою визначатиме фінальний крок Брюсселя. 

З 2022 року ЄС досяг відчутного прогресу у використанні надприбутків, отриманих від управління замороженими активами. Втім, принципова позиція щодо використання самих активів ЦБ РФ залишається негативною – попри те, що Російська Федерація зобов’язана відшкодувати збитки, завдані її агресивною війною, як це офіційно встановила Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції ES-11/5 від 14 листопада 2022 року. Наразі навіть пропозиції передати заморожені активи до альтернативної структури (наприклад, створити Трастовий фонд ЄС-Україна для максимізації прибутків) викликають скептицизм та опір з боку посадовців та Euroclear.

Серед застережень найчастіше лунають такі: «втрата довіри з боку третіх країн, які можуть вивести свої кошти з Бельгії чи ЄС», «загроза стабільності євро», «порушення міжнародного права», «упішні судові позови з боку Росії чи ЦБ РФ у відповідь», а також «заходи у відповідь проти компаній з ЄС».

Водночас Рада Європейського Союзу (далі – Рада ЄС) ухвалила два рішення, які створили винятковий механізм використання приватних російських активів для компенсації європейським інвесторам – клієнтам центральних депозитаріїв (CSD), що втратили свої активи через ворожі дії Росії.

У грудні 2024 року зміни до рішень ЄС у сфері Спільної зовнішньої та безпекової політики (CFSP) і відповідних регламентів дозволили використовувати залишкові кошти, які належать російському Національному розрахунковому депозитарію та іншим підсанкційним особам РФ, для відшкодування збитків європейським інвесторам. А в липні 2025 року Рада ЄС заборонила визнання та виконання арбітражних і судових рішень (зокрема судами ЄС), пов’язаних із суперечками між інвесторами та державою щодо застосування обмежувальних заходів ЄС.

Аналіз обох рішень свідчить: хоча вони й ухвалені в межах широкого мандата ЄС у сфері Спільної зовнішньої та безпекової політики (CFSP), ці заходи несуть значно більше потенційних ризиків у контексті міжнародного права, фінансів та репутації європейських інституцій. При цьому вони спираються на набагато слабшу юридичну базу порівняно з тими механізмами, які вже розроблені для залучення активів ЦБ РФ на користь України. Втім, такі кроки демонструють, що Євросоюз готовий відступати від власних декларованих правових принципів і стандартів, опосередковано підтверджуючи готовність прийняти й можливі наслідки.

І хоча здатність ЄС діяти нестандартно та рішуче викликає оптимізм, такі заходи не повинні обмежуватися лише захистом європейських інвесторів, які свого часу свідомо вирішили продовжувати бізнес у Росії. Нині ризики є значно вищими за суто фінансові збитки – йдеться про виживання України як суверенної держави та загрозу розширення російської агресії на країни ЄС. 

Існують вагомі юридичні підстави для вилучення активів ЦБ РФ як міжнародного контрзаходу на основі норм звичаєвого міжнародного права щодо відповідальності держав. Це слід розглядати не як юридичну аномалію, а як необхідну адаптацію до реалій сучасної війни та притягнення до відповідальності. Міжнародне право, звичаєві норми та практика не є чимось незмінним; вони мають еволюціонувати й адаптуватися у відповідь на безпрецедентні акти агресії. 

У цьому дослідженні ми аналізуємо рішення Ради ЄС та порівнюємо ризики компенсації інвесторам Euroclear за рахунок приватних російських активів із ризиками використання активів ЦБ РФ для України, доводячи, що остаточною перепоною для останнього залишається виключно брак політичної волі, тоді як юридичні, фінансові побоювання та аргументи щодо дій у відповідь є другорядними.

Повний текст аналітичного брифу за посиланням.