Спроможність Європи залишатися в безпеці та зберігати стратегічну автономію залежить від того, наскільки швидко вона засвоїть уроки російської агресії проти України. Росія випробовує технології, тактику та операційні концепції, які вже визначають вигляд конфліктів по всьому світу. Відтак, підтримку перемоги України над Росією слід розглядати як пряму інвестицію у власну безпеку та готовність Європи.

З початку російської агресії проти України у 2014 році — спочатку із застосуванням прихованих сил та нерегулярних формувань, а згодом і повномасштабних конвенційних військових операцій — Україна була змушена стрімко адаптуватися та розробляти нові методи ведення війни. Протягом останнього десятиліття, і особливо після повномасштабного вторгнення у 2022 році, Україна фактично перетворилася на глобальну лабораторію сучасної війни, розробляючи передові технології та операційні концепції, які наразі вивчаються та впроваджуються навіть провідними військовими державами, зокрема Сполученими Штатами під час війни на Близькому Сході.

Російська агресія проти України прискорила технологічну революцію, яка докорінно змінює характер сучасних збройних конфліктів. Досвід України доводить, що майбутнє війни визначатиметься безпілотниками, засобами електронної боротьби (РЕБ), роботизованими комплексами та прискореними циклами інновацій. Деякі аналітики стверджують, що масштаб цих змін співмірний із попередніми військовими революціями, викликаними появою пороху, танків чи ядерної зброї.

Сьогодні відносно невеликі та недорогі технології у разі їх масованого застосування можуть становити загрозу навіть для найсучасніших військових платформ. Велика кількість безпілотників здатна знищувати танки та артилерійські системи; морські дрони можуть загрожувати великим військово-морським кораблям; а удари далекобійними дронами сягають глибокого тилу, уражаючи стратегічні об’єкти, такі як авіація на аеродромах. Ця еволюція свідчить про те, що сучасна війна все більше надає перевагу адаптивності, прискореним циклам інновацій та масштабованим технологіям, а не обмеженій кількості великих і дорогих платформ.

Для Європи це створює нагальний стратегічний імператив: якщо вона прагне зберегти свою безпеку та стратегічну суб’єктність, вона мусить суттєво посилити власні спроможності та перейняти досвід України, а не ризикувати перетворитися на непідготовлене поле бою у майбутньому конфлікті, де пануватимуть такі технології. Підтримку України слід розглядати не лише як допомогу партнеру, який зазнав нападу, а як критично важливу інвестицію у власну безпеку Європи.

Європейським оборонним суб’єктам необхідна глибша інтеграція з українською інноваційною екосистемою воєнного часу — як через промислове співробітництво, так і через пряму взаємодію з українськими силами оборони та навчальними закладами. Інноваційна екосистема України, швидкі виробничі цикли та безперервне вдосконалення технологій у реальних бойових умовах роблять її ключовим партнером для Європи у підготовці до конфліктів наступного покоління.

У цьому аналітичному документі досліджується динаміка застосування безпілотників на полі бою, що є лише одним з елементів ширших технологічних перегонів, які тривають в Україні та охоплюють також розробку далекобійних ударних систем, морських дронів й інших новітніх спроможностей. Крім того, хоча вивчення того, як Росія воює та адаптується на полі бою, є критично важливим для підготовки власної оборони Європи, головним уроком цієї війни залишається те, що жодна армія партнерів чи оборонна промисловість не зможе повністю зрозуміти чи відтворити цю динаміку, спостерігаючи за нею збоку.

Повний текст брифу «СИЛЬНІША ЄВРОПА, ЄДИНИЙ ФРОНТ: БЕЗПЕКА ЄВРОПИ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ В УКРАЇНІ» доступний за посиланням.